Іван Васильович Кузьмін – академік, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

(03. 02. 1924 – 05. 05. 2018)

Іван Васильович Кузьмін — доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, академік і віце-президент АНПРЕ міжнародної Академії наук прикладної радіоелектроніки, президент Вінницької Малої академії наук, стипендіат Президента України, ректор Вінницького політехнічного інституту (1976—1989).

Народився Іван Васильович 3 лютого 1924 року в Сибіру, в селі Угуй Усть-Тарацького району Новосибірської області у робочій сім'ї.

Батько — Кузьмін Василь Степанович, 1894 року народження, мати — Кузьміна (Власова) Христина Андріївна, 1896 року народження.

З шести років Іван пішов вчитися у 2-й клас початкової сільської школи. Сім'я жила бідно, п'ятеро дітей одяг носили по черзі, проте вчилися всі добре. З малих років Іван Васильович почав працювати, з 15 літ — трактористом.

У 1942 році, додавши собі рік, добровільно пішов у Червону Армію, служив у 54 окремому полку зв'язку 25 армії Приморської групи військ.

З 1944 курсант військово-авіаційного училища Міністерства оборони СРСР м. Серпухів. Cлужив інструктором практичного навчання, екстерном склав екзамени за середню школу і отримав Атестат зрілості.

У 1956 році закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. проф. М. Є. Жуковського, отримав диплом з відзнакою, а в 1959 році — ад'юнктуру цієї академії та захистив кандидатську дисертацію на тему «Порівняльний аналіз методів первинної обробки інформації автоматичних РЛС». Призначений старшим викладачем у Харківському військово-авіаційному училищі.

В 1961 році перейшов на посаду старшого співробітника та був направлений Міністерством оборони СРСР у конструкторське бюро С. П. Корольова консультантом з автоматизації стартів ракет і космічних апаратів. Брав участь практично у всіх розробках під керівництвом головного конструктора С. П. Корольова. За його участі були створені автоматизовані старти ракет РК-98, РК-Н1, Р-73 та інших космічних апаратів. Разом з головним конструктором А. Г. Іосіфяном розробляли програму роботи супутника-розвідника погоди «Метеор».

В 1964 році захистив докторську дисертацію і був призначений начальником кафедри «Системи підготовки і пуску ракет» у Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ ім. М. І. Крилова. Продовжував консультувати по автоматизації всі ракетні конструкторські бюро Москви, Дніпропетровська, Харкова та інших міст.

З 1965 року отримав звання професора і з 1965 р. по 1976 р. працював завідувачем кафедри «Системотехніки», яку ж і організував, та проректором з науки Харківського інституту радіоелектроніки, а також за сумісництвом продовжував очолювати кафедру в ХВВКІУ РВ ім. М. І. Крилова.

В 1976 році Івана Васильовича Кузьміна призначили ректором Вінницького політехнічного інституту, який він очолював до 1989 року.

Під його керівництвом відбулася розбудова ВПІ. Були побудовані: 7 навчальних корпусів, 5 гуртожитків, 5 житлових будинків, корпус СКТБ «Модуль», спортивно-оздоровчий табір, профілакторій, їдальня, реконструйований стадіон.

Для підготовки фахівців вищої кваліфiкації відкрита аспірантура та були створені кандидатська і докторська Вчені ради, вирішені всі завдання наукового, методичного, видавничого, кадрового та інших видів забезпечення, функціонування вузу на найвищому рівні.

Суттєво зростає обсяг госпдоговірної тематики. Як ректор, І. В. Кузьмін вивів Вінницький політехнічний інститут в число провідних вищих закладів освіти України, відкрив ряд нових спеціальностей.

У 65 років Кузьмін Іван Васильович пішов з посади ректора за власним бажанням. До 1993 року Іван Васильович продовжував керувати кафедрою «Автоматизованих систем управління», і потім, за заявою, передав її молодому проф. Ротштейн А. П. і став професором кафедри. У 1999 році був призначений директором НДІ «Комп'ютерних технологій та комп'ютерних систем». Він також очолював в різні терміни кафедри «Комп'ютерних наук» і «Адміністративного та інформаційного менеджменту».

Іван Васильович активно займався державною, партійною і громадською діяльністю, тричі обирався депутатом обласної ради народних депутатів і членом Вінницького міськкому КПУ.

10 років очолював обласне правління товариства «Знання». 15 років був заступником з науки голови Ради сприяння розвиткові Вінниччини. Керував Харківською, потім Вінницькою радою з кібернетики і був членом бюро цієї ради Української РСР і СРСР. Був членом президії Ради СРСР з обчислювальної техніки.

З ініціативи І. В. Кузьміна у 1977 році у Вінниці для залучення до наукової роботи обдарованої молоді створена Мала академія наук.

Іван Васильович був одружений, дружина померла в 1983 р. Виховав чотирьох дітей: дочку Ольгу — доцента Московського державного університету, сина Андрія — доцента Вінницького торгово-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (помер в 2010 році) і прийомних синів Віктора і Анатолія. Має онуків: Христину — зав. відділом Російського держбанку, Владислава — студента, а також чотирьох правнуків.

І. В. Кузьмін писав літературні твори, деякі з них вийшли друком, а саме «Вірші з космосу» та «Любов, труд і життя».

Іван Васильович до останніх своїх днів працював професором кафедри комп'ютерних систем управління, вів наукову діяльність, був членом спеціалізованої Вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальністю «Інформаційні технологі» у Вінницькому національному технічному університеті.

Помер Іван Васильович 5 травня 2018 року на 95 році життя.

2 вересня 2019 року на головному навчальному корпусі ВНТУ відкрили меморіальну дошку з барельєфом Івана Васильовича Кузьміна.