1. Йо’!..

— Йо’!..

— Що?

— Щось…

— Де?

— Вроді, тут…

— Де ж саме?

— Осісьо’ого…

— Яке?

— Ой, якесь таке!.. Тяжко опреділити. І…

страшно!

— Ну, то й чорт з ним! Кидайте

та й ходіть з нами!

— Ой, нє… не можем!

— Чого б то?

— Воно не пускає…

— Ну, то почекайте там.

— Добре!

2. Йо’, це…

— Йо’, це…

— Що — це?!

— Щось таке …гостре!

— Може, то — шило з мішка?…

— … але воно ж і тупе!..

— Може, думка власна

об’являтись зачала? Ідея?!

— Ой, не лякайте: нащо нам?

— Тоді, може… серця мудрість неповторна?

— Ой, хороба його зна: щось таке, навроді…

і внутрі, і всередині, і коло…

—?

3. Йо’, це… ми?

— Йо’, це… м-ми!..

— Ну, то й слава Богу: нарешті!

— Але… як же це?

— Та так, як і всі інші, хто — не ви.

— Але, може, це — не зовсім ми?

— Ой, не дурійте там! Як це — не зовсім ви?

Чого б то — не зовсім ви?

— Ой, бо якось це так незвично…

— Ну, то й гаразд. Значить, це — дійсно ви,

і ви дійсно уже є. Досить вам там

телитись! Гайда з нами!

— Ага, добре. Ви йдіть, ми наздоженемо… Мо’…

4. Йо’, це…. ми? Да!

– Йо’, це — ми? Йо, це — ми! Йоцеми!

Ой, знов не віриться. Ану ще потренуймось:

Йо’, це — ми!!

Йо; це — ми!

Йо’, це — ми.

йо’, це… ми?…

Нє, таки не віриться.

Треба, щоб хтось або підтвердив,

або зас-спокоїв…

Гукнемо ж в світ про наші болі:

«Йо-о-о’, це — м-ми?!?!?!»

— Да! А какой же еще дьявол?! Но орать-то зачем?

— Ой! Ой, справді — да?! Ви, таке велике,

таке могуче, таке різношерстне…таке…

таке… І сказали своє «да»? Ой, спасибіньки!

Але Ви дійсно в цьому не сумніваєтесь?

Ніскілечки? Ой, то дайте ж ми за це вас

поцілуємо… Ну от… От куди скажете —

туди й поцілуємо…

— Да ладно уж!

— Ні, чого ж… От і зараз Ви як гарно

сказали: «Да! Ладно! Уж!» Як гарно,

як чудово, як милозвучно! От тільки…

орать нам, будь-ласочка, не забороняйте.

Добренько? Ми з діда-прадіда орали.

Не можемо без того. Їй-богу,

ще себе не пам’ятали, про штири сторони світу

чути не чували — а все орали. Ніяк

не можемо без того…

— А, в этом смисле? В этом — орите!

Очень даже пожалуйста. Только вот что:

лемехи у меня покупать — втридорога,

мазут ежели — тоже у меня, втридорога,

а уродится хлебушко ежели, аль сахар-рафинад, —

мне продавать — втридешева, значит!

— Нема мови! Як скажете.

— Да. И вот еще что. Оружьишко-то отдайте.

Зачем оно вам? А мне-то как раз малость

и не хватает. Вон тама на мое

сверху возложите вы свое.

— Нема мови! З превеликою нашою охотою.

Нам же тепер і легше ходить буде.

— Ну, вот и лады. Да?

— Ой, та ми за Ваше «да» —

хоч що, хоч куди, хоч куда,

а хоч і «туда-сюда»!

5. Йоцемида!.. Єс?

— Да! Да! Да! Да! Да!

Всьо на світі — юринда,

раз ми це почули «Да!».

Нам і море по коліна,

нам і горе — не біда.

Ти не дай нам вітаміна —

повтори нам тільки «Да!»!

Йо’, це — ми? —

ЙОЦЕМИДА!!!

— Кито єсть з-дєсь?

Ето — ві, єс?

— Ой! Йо’… це…ми… да…

Да, да, це — ми… Якшо Вам угодно —

й-є-с!..

— О, да — єс,

о, єс — да!

Да — єс, єс — да. Карашо!

— Ага. Тепер зрозуміло.

— О, з-з-ро-зумі-ло-о! Т-шудо-во!

Т-шудово! Ві — єсть, єс!

ЙОЦЕМИДА — ЄС!

— Шо ж, це звучить: ЙОЦЕМИДАЄС!

То Ви так би й зразу! Хороше звучить!

Це вже як запись у заграничному пашпорті:

«Йоцемидаєс». Ловко!

— Т-так, лоф-ко — єс!

— Спасибусі Вам! Вік не забудем.

Подумати тільки: Ви, таке велике,

таке грандіозне, щось постійно жуєте,

ніяк проковтнути не можете, а

влучили хвильку, вимовили: «Єс!»

Тільки ж … Ви, певне… за це своє «єс!»

ще й собі щось захочете?

— О, ні-чого та-ко-го!

Тіль…ки… О, тіль-ки ету… з-зброю

від-дайте…

— Шо? Знов зброю? Та яка це зброя?

Це — біяк від скажених собак,

якщо з дому виходити…

— Ні-тш-ого, ні-тш-ого: бі-як — то бі-як!

А со-бакам ми зро-бим… ето… прівіф-ка,

о, ес,— ще-плен-ня!

— Ну, а батіг хоч дозволите собі лишити?

Без батога нам ніяк не можна: скотинку любимо.

— Ба-тіг-г? Батіг бу-де-те

у нас… ето… о-рен-ду-ва-ти.

Батіг, плу-жок, машинка, паф! паф!

і… біяк — оренду-вати! По-том можна

куп-ляти тоже…ето…фтри-до-рога. І тоже аспірін,

і … ето пурген-гоп-ца-ца. Фтридорога, о!

Йоцемида!.. Єс?

— Ну хіба шо зараді цього: ЙОЦЕМИДАЄС!

Що ж, по руках! Будьте певні: не підведем.

Чесне йоцемидаєське!